Особливості вирощування ячменю озимого
Озимий ячмінь вважається однією з найпопулярніших зернових культур в Україні. Ця рослина високо цінується завдяки стійкості до несприятливих погодних умов та відмінним поживним характеристикам. Щоб отримати хороший урожай, потрібно розібратися з технологією вирощування. Знадобляться не лише знання, а і якісна сучасна техніка. Знадобиться ефективне зерноочисне обладнання.
Озимий ячмінь належить до однорічних злакових культур, що проростають у вигляді колосків на 4–6 граней до 90 см у висоту. Попри стійкість, при висадженні дуже важливо суворо розраховувати й дотримуватися оптимальних термінів. Найкращий час – від початку до середини жовтня. Можна приступити до посіву пізніше за умови теплої та посушливої осені – у листопаді або навіть у перших числах грудня. У різних регіонах оптимальний час відрізняється – все залежить від особливостей клімату.
Основні характеристики
Озимий ячмінь цінується вище та використовується частіше, ніж ярий. Готовий продукт, отриманий після збирання врожаю, застосовують для виробництва крупи для каш, пива, хлібобулочних виробів. Корисність культури пов’язана з підвищеним вмістом у ній білка. У складі зерен багато вітамінів групи B та мінералів (наприклад, марганцю, калію). Україна надсилає певний відсоток продукту на експорт. З цим також пов’язана його розповсюдженість.
Особливо поширені такі сорти озимого ячменя, як «Абориген», «Фантаст», «Селена Стар», «Кочівник». Для виробництва пива вирощують «Філадельфію», «Скарлетт» та деякі інші види. Проте площа полів, які відводяться під культуру, становить лише 10%. Це зумовлено зміною клімату, частими малосніжними та морозними зимами. Різкі перепади температур призводять до загибелі рослин.
Вибір місця для висіву
Не кожну ділянку можна використовувати. Попередньо враховують сівозміну озимого ячменю. Він сумісний із великою кількістю попередників. Бажано, щоб це були сидеральні, чисті чи зайняті пари. Висівати рекомендується на полях, де раніше вирощували соняшник, кукурудзу, цукрові буряки або бобові. Можна садити також після вівса чи ріпаку. Якщо раніше на площі росла пшениця, потрібна попередня інтегрована профілактика від захворювань.
Якщо посів озимого ячменю проводиться після соняшника, потрібно використовувати багато добрив. Коли коріння рослини міцне й добре розростається, воно краще зимує. Тому попередньо варто ретельно орати землю. Зерно висівають без очищення. Щоб воно добре проросло, ґрунт має бути достатньо зволоженим. Фермери орієнтуються на прогнози синоптиків щодо дощів та середньодобову температуру.
Як уже писалося вище, терміни посіву відрізняються для кожного регіону. Як правило, сприятливий час настає після 1 жовтня. Можна й пізніше, головне, щоб рослина входила в зимовий період до формування трубки майбутнього колоска. В іншому разі вона не переживе холоду. Тому варто трохи почекати й не поспішати з висаджуванням, інакше пагони швидко переростуть та загинуть. Найкраще для посадки використовувати регіони, де зими м’які, без сильних морозів.
Підготовка, особливості висіву
Насінню потрібно приділити максимум уваги. Посівний ячмінь вимагає протруювання для захисту від хвороб та шкідників. Якщо знехтувати цією процедурою, відсоток вилягання може бути дуже високим. Додатково застосовують обробку комбінованими фунгіцидами. При висіванні вдаються до одного з трьох методів: суцільного, перехресного рядового або вузькорядного. Відстань між рядами становить від 7–8 до 15 сантиметрів, що залежить від типу ґрунту.
Крім того, є низка вимог до ґрунту. Частково про них писали вище. Має значення, який був попередник. Важлива відповідність таким показникам, як-от:
- висока родючість;
- структурність;
- велика кількість натрію, калію, фосфору, гумусу, поживних речовин.
Відмінно підходить чорнозем. При висіванні типом ґрунту керуються також для визначення оптимальної глибини. Чим легший ґрунт, тим вона має бути більшою. У посушливих регіонах волога знаходиться глибоко в землі. Якщо її багато, тоді глибину загортання можна зменшити. Тому кліматичні особливості теж мають значення. Наприклад, якщо вдатися до технології no-till, закладка становитиме 2–3 см.
Норма висіву – приблизно 3–5 млн шт. на гектар. Посіви не повинні бути надто густими. Це призведе до того, що вони отримають мало поживних ресурсів, що сприяє слабкості сходів та швидкому поширенню захворювань. Врожайність озимого ячменю буде високою, якщо робити широкі ряди та використовувати не більше ніж 3 млн шт. на га. Щоправда, не всі фермери дотримуються цієї вимоги, оскільки певний відсоток сходів гине взимку.
Вимоги до тепла та поживних речовин
Щоб культура дожила до весни, потрібно провести поверхневу обробку ґрунту перед висаджуванням. Необхідно враховувати фази розвитку озимого ячменю – період вегетації рослини, що складається з декількох етапів. Спочатку з’являються сходи, потім починається кущіння, яке переходить у трубку. Завершальний етап – поява квіток. Зерно проходить кілька стадій зрілості – від молочної до повної.
Морозостійкість озимого ячменю нижча, ніж у жита та пшениці, які висаджуються в такі ж терміни. При його вирощуванні варто враховувати декілька моментів:
- найнебезпечніша ситуація – зниження температури до -12 градусів при безсніжній зимі;
- для культури згубні затяжні морози та різкі перепади температур на початку весни;
- з настанням теплих днів починається активний та швидкий розвиток озимого ячменю;
- період вегетації (від 200 до 300 днів) коротший, ніж у пшениці.
Під час вирощування культури враховують також той факт, що вона є скоростиглою, має відносно високу стійкість до посухи. Щоб уникнути загибелі великої кількості посівів, на початку весни необхідно приступати до обробки ґрунту якнайшвидше. Це дозволить уберегти рослини та зібрати високий урожай. Останнє можливе лише тоді, коли насіння озимого ячменю досягають повної стадії зрілості.
Внесення добрив
Їхня наявність є обов’язковою для нормального зростання та розвитку. Недостатньо розібратися лише в тому, коли сіяти, щоб отримати хороший урожай, адже рослини можуть виявитися нестійкими до певних погодних умов. Насамперед необхідні склади на мінеральній основі. Органічні можна не використовувати додатково, оскільки вони в достатній кількості залишаються після попередників.
Коли проводять підготовку землі під посів, вносять добрива на основі калію та фосфору. Під час висіву потрібні склади з підвищеним вмістом азоту. На 1 тонну насіння знадобиться 26 кг цієї речовини, 24 кілограми фосфору та всього 11 кг калію. Саме азотні добрива ячмінь сприймає набагато краще, ніж будь-які інші. Якщо посадити його після бобових, тоді необхідна норма зменшується вдвічі.
Як доглядати за посівами
При вирощуванні необхідно дотримуватися також інших вимог. Культура погано переносить застої води на полі, затримання острівців снігу та підвищену вологість взимку. Саме тому не всі сходи доживають до весни. Необхідно вжити заходів для ефективного захисту. Тут допоможуть не лише добрива, а й дотримання таких умов, як-от:
- своєчасне та якісне відведення води;
- руйнування крижаної кірки на ґрунті;
- видалення відмерлих рослин;
- періодичне боронування.
Необхідно передбачити також захист від бур’янів. Для цього в ґрунт вносять гербіциди. Коли рослина переходить у стадію кущіння, вдаються до ретардантів. Вони запобігають ранньому виляганню. Культура має природну здатність боротися за кращі умови для зростання. Тому вона не така сприйнятлива до появи бур’янів, як деякі інші. Але обробка все одно потрібна.
Знаючи біологічні особливості озимого ячменю, вдасться зібрати багатий урожай. При цьому також важливо дотримуватися певних правил. Культура скоростигла, дозріває раніше в порівнянні з пшеницею. До збирання зерна необхідно підготуватися заздалегідь. Потрібно знати, чим відрізняється озимий ячмінь від ярого. Якщо перший не зібрати вчасно, його колоски швидко засохнуть. При зборі вдаються як до однофазної, так і до двофазної технології. Першу використовують частіше тоді, коли потрібно запобігти великим втратам врожаю.
