Тритикале: що це за культура та в чому полягають її особливості
Сільськогосподарська культура з екзотичною назвою тритикале відома в нашій країні не так добре, як жито і пшениця, які повсюдно вирощуються. Цей злак було отримано в результаті селекції – особливої науки, у якій знайшли втілення мрії людини про універсальну та невибагливу до умов вирощування культуру. Для її перероблення також використовують зерноочисне обладнання.
Тритикале є селекційно виведеним гібридом пшениці та жита. У природі не існує аналогів цієї культури, вона унікальна, має велику кількість позитивних властивостей. Її використовують в основному як фуражну, але є чудові перспективи для отримання надалі хлібопекарського борошна з використанням цієї рослини. Злаки отримали в результаті схрещування жита з пшеницею в XIX столітті.
Зовнішній вигляд та інші характеристики
Рослина має велике, пряме листя, суцвіття у вигляді колосків і плоди-зерна. Його корінь мичкуватий, росте в глибину на 1,5 см і більше. Виведені зернові та кормові сорти, перші виростають до 70–120 сантиметрів, другі досягають 180 см заввишки. Культура дуже стійка до вилягання завдяки стеблу, потовщеному біля основи, цією перевагою відрізняються навіть високорослі різновиди.
Щоб обробити сировину та видалити з неї всі сторонні домішки, знадобиться якісна, ефективна віялка для зерна. Листя тритикале має ланцетну форму, сизий або темно-зелений відтінок із характерним восковим нальотом. У порівнянні з пшеницею вони з’являються раніше й довше зберігають початковий колір, тому колоски одержують рівно стільки продуктів фотосинтезу, скільки потрібно.
Суцвіття виглядає як складний щільний колос, зерно має жовто-коричневий відтінок. Плоди не обсипаються навіть при дозріванні, відрізняються зморшкуватою поверхнею з борозенками по центру й добре помітним чубчиком у верхній частині. Тисяча зернят важать приблизно 40–60 грам. Залежно від типу використаних для виведення культури жита та пшениці виділяють кілька її сортів.
Основні характеристики та переваги
Злак має багато конкурентних переваг, особливо якщо порівнювати з іншими рослинами такого типу. Наприклад, на відміну від озимої пшениці він добре витримує різкі зміни погоди, не настільки вимогливий до ґрунту та умов вирощування. Вважається, що з часом культура стане не менш популярною, ніж інші, які зараз активно використовуються в сільському господарстві.
Тритикале – гібрид пшениці з високим потенціалом урожайності, стійкий до ураження шкідниками та хворобами. Серед головних переваг варто виділити:
- невибагливість до тепла, морозостійкість. Навіть коли на вулиці лише 1–2 градуси, паростки все одно з’являються, при зниженні температури не гинуть. Тритикале виживає, коли в районі вузла кущіння, тобто на глибині 2–3 см, мороз сягає 18–20 ° С;
- посухостійкість. Для нормального розвитку та гарного врожаю злаку не треба так багато води, як пшениці. Підвищена потреба в поливі з’являється лише під час інтенсивного зростання. Культура добре почувається в спекотні дні, коли температура сягає 40 градусів;
- світлолюбність. Гібрид особливо добре росте, коли світловий день триває довго, за умови достатньої вологості урожай буде гарантовано хорошим. Якщо світла достатньо, у листках та зерні формується більше цукрів, поживних компонентів;
- відсутність особливих вимог до якості ґрунту. Цей вид зернових чудово росте навіть на бідному ґрунті будь-якого типу, у тому числі лісовому, сірому, суглинистому;
- стійкість до хвороб та шкідників. Злаку не страшні такі поширені захворювання, як бура іржа, фузаріоз, септоріоз. Гени жита забезпечують несприйнятливість до патогенної мікрофлори, що викликає «картопляну хворобу».
Завдяки посухо- та зимостійкості, стійкості до захворювань немає потреби в обробці пестицидами. Такі оптимальні характеристики тритикале роблять рослину екологічною, тому вона стає чудовою основою для харчових продуктів. Зерно має підвищену біологічну цінність, при застосуванні хорошої агротехніки врожайність становить 50–60 центнерів на гектар. При цьому потрібно враховувати успадковану від жита схильність до кущіння.
Розглядаючи особливості тритикале варто виділити й деякі інші якості. Так, щільність колосу тут вища в порівнянні з іншими культурами (завдяки поєднанню багатобарвності пшениці та багатоколосності жита). Серед інших переваг варто зазначити також самостійну запилюваність, невибагливість до сівозміни. У складі зерна дуже багато білка та лізину, тому готовий продукт має високу цінність.
Чи є недоліки
Рослина здається оптимальною для культивації, але поки що не надто популярна в нашій країні. Це зумовлено певними нюансами, які можна назвати мінусами. Так, попри невибагливість, вирощування тритикале не зовсім зручне, адже зібрані колоски складно молотити. Зерно та кукіль розділяються погано, і це потрібно враховувати перед висадкою.
Ще один момент – тритикале є генномодифікованим продуктом. Поки не доведено, як застосування борошна, отриманого з його зерен, впливає на організм, тому незрозуміло, чи безпечно використовувати цю рослину для вживання в їжу. Попри високу поживну цінність злаку, багато фермерів із побоюванням ставляться до нього як до кормового, призначеного для тварин.
Які є різновиди
Сьогодні існує кілька видів рослини, серед них є більш-менш поширені. Наприклад, з сортів озимого тритикале має попит Алтайський 5 із середніми показниками врожайності до 32,5 центнера на гектар. Виростає до 135 см у висоту, відрізняється стійким, сильним імунітетом та несприйнятливістю до більшості негативних факторів.
Для кулінарних цілей вирощують Амфідиплоїд 256. Цей сорт не боїться посухи, не обсипається й не вилягає навіть при погіршенні погодних умов. Серед рослин, що висаджуються для отримання корму, виділяють Арго та Торнадо. Обидва сорти стійкі до більшості захворювань, але останній може постраждати через зараження сніговою пліснявою.
Як правильно вирощувати
Про те, що таке тритикале в сільському господарстві, добре знають польські, німецькі, білоруські фермери. В інших країнах цю культуру використовують поки що нечасто (через труднощі в обробленні зібраного врожаю). Для вирощування гібридного злаку найкраще підійде дерновий або підзолистий ґрунт, оптимальний рН становить 5,5–6,5. Рослина чутлива до надлишку вологи, тому надто важкий і погано дренований ґрунт для неї не підходить.
Сорт пшениці тритикале також сумісний з органічними та азотними добривами, що вимагає проведення культивації перед висіванням. Терміни висаджування визначають залежно від регіону. Наприклад, на півночі це кінець серпня, а на півдні – останні числа вересня. Найкраще для гібрида підходять поля, де росла гречка, картопля чи кукурудза. Не рекомендується садити рослину після пшениці та інших злакових.
У яких галузях застосовується
Поки що цю культуру вирощують переважно для потреб тваринницьких ферм та підприємств. Часто дають тритикале свиням, з нього також роблять корм для птиці й великої рогатої худоби. У зеленій масі приблизно на 2% більше протеїнів у порівнянні з одержаною з жита та пшениці. Зерна відрізняються високою поживною цінністю, мають багато вітамінів та мінералів, необхідних для здоров’я тварин.
Основне застосування тритикале – виробництво комбікормів, а також роблять борошно, крохмаль, солод. Клітковина, що отримується з рослини, має особливі властивості, у зв’язку з чим широко потрібна на кондитерських підприємствах. Використання в борошномельному виробництві поки що обмежене, проте в багатьох країнах його практикують. Наприклад, якщо додати трохи такого борошна до пшеничного хліба, це підвищить його харчову цінність, полегшить засвоюваність.
Доведено, що випічка, отримана з цього продукту, черствіє не так швидко в порівнянні з будь-якою іншою. Амінокислотний склад теж дуже сприятливий, що робить злак придатним для харчового виробництва. Тісто краще готувати за безопарним способом на рідкій та густій заквасках, змішуючи з пшеничним борошном.
