Карбонове землеробство: перспективи та потенціал
Карбонове землеробство – це підхід у сільському господарстві, метою якого є зв’язування атмосферного вуглецю в ґрунті, а також у коренях, листі та деревині рослин. Його також називають регенеративним.
Суть проблеми, для подолання якої розроблено такий підхід, полягає в тому, що на виробництво продуктів харчування припадає 1/3 щорічних викидів парникових газів, що робить його одним із ключових факторів зміни клімату. Разом з тим саме сільське господарство страждає від екстремальних погодних умов, а врожайність культур стає все менш прогнозованою, що впливає на ризики аграріїв. Щоб не тільки нагодувати людей, а й захистити планету, було винайдено карбонове землеробство. Його принципом є не лише збереження землі, а й її покращення.
Карбонове землеробство – підхід розвинених країн
Технологія обробітку ґрунту, що передбачає зменшення вуглецевого сліду, існує в США вже 50 років і поступово поширюється в Європі. Карбонове землеробство описує систему принципів ведення сільського господарства, яка збільшує біорізноманіття, збагачує ґрунти, покращує водні системи та розширює екосистему. І це досягається внаслідок відновлення органіки в ґрунті та сприяння її біорізноманіттю.
У центрі уваги знаходиться ґрунт. Він має величезний потенціал для зберігання вуглецю та протидії зміні клімату. Ґрунт, багатий на вуглець, також родючий, а родючий ґрунт, своєю чергою, є основою для високої врожайності та прибуткового сільського господарства. Вчені припускають, що якщо вміст органічного вуглецю у ґрунті в усьому світі збільшуватиметься на 0,4% на рік, то викиди вуглецю, що впливають на клімат, можуть бути повністю компенсовані.
Основні засади карбонового землеробства
Суть та принципи екологічного підходу до обробітку ґрунту докладно виклав у своїй книзі американський автор Гейб Браун, що сприяло поширенню ідеї по всьому світу. Він розповідає про те, як перетворив ділянку площею 2000 га з інтенсивно оброблюваної на регенеративну. В результаті за 25 років вміст гумусу в ґрунті збільшився з 1,4 до 6-10%, що забезпечило зростання врожайності культур. У своїй книзі автор формулює 5 основних принципів карбонового землеробства:
- максимальне біорізноманіття;
- постійна наявність ґрунтопокривних рослин;
- зведення до мінімуму використання агрохімії та механічного обробітку ґрунту;
- інтеграція тварин;
- збереження живих коренів у ґрунті.
Підхід передбачає постійне засівання ґрунту та використання проміжних культур, що допоможе запобігти ерозії та загибелі мікроорганізмів. Відмова від механічної обробки допоможе зберегти структуру ґрунту та його природний мікробіом, який мешкає у поверхневому шарі. Тварини переміщують поживні речовини та природним чином удобрюють ґрунт, що частково замінює роботу техніки. Збереження коренів рослин у ґрунті сприяє утворенню гумусу.
Які перспективи впровадження карбонового землеробства
Процес накопичення гумусу та перетворення вуглецю у ґрунті потребує часу. Однак зміна підходу до обробки ґрунту того варта. Адже регенеративні методи мають дві ключові переваги: вони можуть протидіяти зміні клімату і зробити агросистеми більш стійкими до хвороб, екстремальних погодних умов і шкідників. До того ж реалізація такого в перспективі допомагає фермерам економити внаслідок зменшення кількості обробітків ґрунту та внесення добрив.
Актуальними проблемами карбонового землеробства залишаються недостатні дослідження у цій галузі. Крім того, за оцінками фахівців, перехідний період може становити близько 4 років, протягом яких аграріям доведеться недоотримувати врожай і нести підвищені витрати. Проте деякі великі європейські агровиробники вже почали впроваджувати карбонове землеробство на своїх полях. А такі відомі виробники добрив, як K+S та Arkop, працюють над створенням безпечної агрохімії.
Поступовий перехід до карбонового землеробства
Якщо вам близькі принципи ощадливого ставлення до багатств природи, проте ви не розглядаєте можливість відразу впроваджувати новий підхід, можна робити невеликі кроки назустріч прогресивним технологіям. Почніть з оптимізації процесів обробки сільськогосподарських культур, включаючи використання сучасного зерноочисного обладнання і віялок для зерна. Така техніка дозволяє відокремити зерно від домішок та сторонніх частинок, таким чином покращуючи якість та врожайність сільськогосподарської продукції. Вона допомагає зменшити втрати врожаю, а також знижує потребу в обробітку ґрунту, що, своєю чергою, сприяє збереженню вуглецю.
